В українських банках спостерігаються масові прояви фінансового шахрайства

banky-shahrai

Фінансова криза, що триває в Україні вже майже три роки, деяким підприємствам принесла не стільки втрати, скільки можливості позбутися раніше взятих на себе фінансових зобов’язань. У розпорядженні Forbes з’явилася доповідна записка Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ім’я президента України Петра Порошенка. У ній, зокрема, вказується, що одна з глобальних проблем, які впливають на якість активів Фонду, ─ штучне банкрутство боржників банків. За останні два роки підприємства пішли в «штучне» банкрутство на десятки мільярдів гривень. Навіщо вони це роблять і чи дозволить така практика їм не платити за кредитами.

Як зазначено в документі, на даний момент у розпорядженні Фонду гарантування вкладів є активів на суму близько 450 млрд гривень. Але це балансова вартість, яка має мало спільного з оціночною. В середньому співвідношення оціночної вартості активів до балансової становить 24%. Тобто в реальності активи під управлінням ФГВ коштують не більше 100-125 млрд гривень.

При цьому протягом останніх років якість активів Фонду постійно падала. Однією з головних причин цього стало фіктивне банкрутство боржників банків. Так, виходячи з даних, які є в нашому розпорядженні, у кредитних портфелях деяких неплатоспроможних фінустанов рівень банкрутства боржників досягає 90%.

Найяскравішим прикладом можна вважати банк «Таврика», де із загального корпоративного кредитного портфеля 5,05 млрд гривень у банкрутство пішли підприємства на суму в 4,4 млрд гривень.

У банку «Форум» із загального кредитного портфеля в 10,5 млрд гривень на банкрутах числиться зобов’язань на суму в 5,9 млрд гривень; в «Надрах» при портфелі в 10,97 млрд гривень ─ на 8,9 млрд грн. Вражає і ситуація стосовно Дельта Банку, де загальний кредитний портфель юросіб становив 40 млрд гривень: там зобов’язань підприємств-банкрутів ─ на 11,5 млрд гривень.

Загалом щодо неплатоспроможних банків сума, на яку підприємства пішли в банкрутство, за нашими оцінками, становить не менше 40 млрд гривень.

У фіктивне банкрутство підприємства йдуть в основному для того, щоб не платити кредит і при цьому ─ не розлучатися із заставним майном. Хоча українське законодавство прямо передбачає, що застави при будь-яких розкладах повинні дістатися банку.

«У разі початку процедури банкрутства банк, до якого боржник передав у заставу (іпотеку) своє майно, має статус заставного кредитора. Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майно боржника, передане в заставу (іпотеку) банку, не входить у ліквідаційну масу. А гроші, отримані від продажу цього майна, використовуються виключно для погашення вимог банку», ─ пояснює адвокат Вадим Кізленко. Тому, якщо заставне (іпотечне) майно фактично є в наявності, то вимоги банку або їх частина будуть погашені, додає він.

Водночас, юристи підприємств знаходять способи позбавити банки застав. «У процедурі банкрутства можна організувати продаж майна дуже дешево, навіть за 1 гривню, і це буде законно», ─ каже Анатолій Родзинський.

За його словами, часто проблема криється в недостатній кваліфікації банківських юристів. «Вони просто «не витягують» протистояння з юристами боржників», ─ уточнює Родзинський.

Свою частку вносить і корупція в державних органах, якій юристи банків також не завжди можуть протистояти. «Безумовно, як і майже скрізь в Україні, в процедурах банкрутства є зловживання. Однак проблеми банків на 90% не в корупції державних інститутів, а в некомпетентності в банкрутному законодавстві співробітників юридичних відділів самих банків», ─ підкреслює Родзинський.

При цьому в ФГВ не заперечують, що боротися в судах із підприємствами, що йдуть у банкрутство, важко. «ФГВ, напевно, ─ найслабший керуючий по таких активах. Наші ресурси дуже обмежені. Як тільки банк потрапляє в ліквідацію, ми не можемо вести цю роботу так ефективно, як її може вести покупець із приватного сектору. Тому наше завдання ─ якомога швидше за максимальною ціною продати цей актив, щоб уже приватники протистояли деструктивним процесам», ─ заявляла Юлія Берещенко.

Програють у даній ситуації як сам Фонд, так і інші вкладники неплатоспроможних банків, які сподіваються отримати втрачені кошти. Однак у кредиторів, чиї виплати не були покриті Фондом гарантування, шанси на те щоб отримати кошти від реалізації майна банків-банкрутів, досить примарні.

В цілому, опитані нами експерти вважають, що чинне в Україні законодавство в сфері банкрутства відповідає європейській практиці. Але ефективність його застосування, в тому числі і в банківській сфері, залишається надзвичайно низькою.

Євген Олейников, експерт Економічного дискусійного клубу, виділяє кілька причин виникнення у банків труднощів у зв’язку з банкрутствами підприємств-боржників. Перш за все, це низька ефективність роботи правоохоронних органів щодо виявлення фактів свідомого доведення до банкрутства з притягненням до відповідальності винних фізичних осіб ─ вигодонабувачів банкрутства будь-якого банку. Як наслідок, для погашення боргів збанкрутілого банку залишаються тільки низьколіквідні активи самого цього банку. А високоліквідні активи перебувають під контролем фізосіб, які й довели цю установу до банкрутства, і тому вони формально ─ поза процедурою банкрутства банку.

Крім того, не йде на користь справі і формальний підхід до виконання своїх обов’язків державною виконавчою службою. «Таким чином, проблема полягає не у вітчизняному законодавстві про банкрутство, а в організації його ефективного застосування», ─ резюмує Олейников.

Правда України

коментарі: